Інспектор взводу № 2 роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції
Що найважче у вашій роботі?
Для мене, як для жінки, завжди тяжко спостерігати за тим як страждають люди, особливо жінки та діти.
Що ви вважаєте своєю місією, як поліцейської?
Моя місія, як і всіх поліцейських, допомагати людям. Я вважаю, що я можу допомогти суспільству, як словами, так і діями.
Скільки викликів по домашньому насильству випадає за зміну?
Я працюю у Шевченківському районі міста Києва. Мій квадрат патрулювання – Нивки, Сирець та Дорогожичі. Це спальний район, тому там переважає кількість викликів по домашньому насильству. За одну зміну цей район обслуговує 2-3 патрулі. Один з них 100% отримає виклик по домашньому насильству – це мінімум.
Яка закономірність викликів по домашньому насильству?
Найчастіше п’ятниця вечір, субота вечір та вихідні дні. Коли люди приходять додому, відпочивають, можуть зловживати алкогольними напоями або наркотичними речовинами, у цей час найбільше вчиняється домашнього насильства.
Розкажіть як відбувається виїзд на виклик саме по домашньому насильству?
Перш за все домашнє насильство є пріоритетним викликом, коли він надходить на лінію 102 разом із безпосереднім повідомленням від заявника оператор реєструє й додаткову інформацію: чи на місці кривдник, його прізвище, ім’я та по-батькові, скільки йому років. Чи має він зброю? Чи брав участь у збройних конфліктах? Поки ми їдемо, ми можемо через базу даних НПУ вже дізнатися та перевірити інформацію про цю людину. Коли приїжджаємо на виклик, ми маємо розуміння про те, хто перед нами.
Найчастіше, коли ми приїжджаємо – хаос. Постраждала особа може вести себе емоційно, або бути закритою у собі, мовчати чи плакати. Кривдник в більшості випадків агресивний.
Ми, перш за все, розводимо постраждалу особу та кривдника по різних кімнатах, щоб поспілкуватися, об’єктивно встановити хто є кривдником, а хто постраждалою особою, чи підтверджується факт домашнього насильства. Складаємо форму оцінки ризиків спілкуючись з постраждалою собою.
З практики постраждала особа може відмовитись від спілкування. На такий випадок в формі оцінки ризиків є відповідна позначка, де зазначається, що постраждала особа відмовилась від спілкування. Провівши оцінку ризиків вчинення домашнього насильства, розуміємо який рівень небезпеки для постраждалої особи. Також оцінюємо обставини, і якщо потрібно, виносимо терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Що таке терміновий заборонний припис?
Терміновий заборонний припис для кривдника означає те, що ми до нього застосовуємо певні обмежуючі заходи, наприклад, можемо застосувати заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою або залишити місце спільного проживання (в такому випадку кривдник має залишити приміщення). Це має відбутися в нашій присутності. Деякий час ми можемо залишатись на місці та контролювати, щоб кривдник дійсно пішов від будинку і не повернувся назад.
Крім того, ми попереджаємо постраждалу особу про те, що якщо кривдник повернеться за це також передбачено адміністративну відповідальність.
Чи інформуєте ви постраждалу особу, що у неї є можливість поїхати до шелтеру?
Кожну постраждалу особу на виклику ми обов’язково інформуємо про наявність притулків та кризових кімнат. При цьому пояснюємо, що з постраждалою особою там працює кризовий психолог, юрист, якщо потрібно залучають медика. Тобто постраждала особа безоплатно може отримати всю необхідну їй допомогу, що передбачено законодавством України. Крім цього в притулках постраждалих забезпечують харчуванням, надають засоби особистої гігієни, можуть допомогти з працевлаштуванням.
Якщо б всі постраждалі від домашнього насильства потребували шелтерів, чи вистачило б місця там на всіх?
Так, тому що в нас є кризові кімнати, притулки, але я говорю тільки про столицю України, оскільки працюю в місті Києві. Яка ситуація в областях і в маленьких містах, я сказати не можу.
Чи погрожують кривдники при поліції постраждалій чи можливо погрожують безпосередньо поліції?
Погрози часто присутні, як відносно, постраждалої, так відносно, нас поліцейських. Особливо, якщо це стан алкогольного сп’яніння у кривдника.
А як ви ставитеся до угоди про примирення в домашньому насильстві, бо за Стамбульською конвенцією вона заборонена?
Кривдник може якимось чином змусити постраждалу особу забрати свою заяву, піти на примирення. Домашнє насильство систематичне, тому я вважаю, що угода про примирення є недоцільною.
Чим шкідлива угода про примирення сторін?
На мою думку, як я вже зазначила вище, кривдник може залякати постраждалу особу, вона під його впливом може погоджуватися на примирення. Проте, це суперечить її безпеці.
Чому жінкам важко розірвати коло домашнього насильства?
Наприклад, це жінка, яка знаходиться в декретній відпустці, її забезпечує чоловік, вона може боятись від нього піти, бо перші думки: Куди йти? Кому я потрібна з дитиною? Як я без роботи? Що скажуть рідні? А може він зміниться? Часто постраждала свого кривдника виправдовує і не з першого разу звертається до поліції.
А якщо говорити про сталкінг, чи вважливо нам ввести у законодавство таку норму, як зазначено у Стамбульській конвенції?
Зараз у нас немає ніякої відповідальності за сталкінг ні в адміністративному, ні в кримінальному кодексі. Вважаю, що вона повинна бути.
Ви говорили таку думку, що не все наше суспільство готове до змін. А що треба зробити, щоб змінити суспільство і ці зміни відбулись?
На мою думку, організовувати для жінок більше зборів, хабів чи анонімних зустрічей, робити це в дружелюбному форматі, де кожна відчуває підтримку. Можливо більше просвітницької діяльності. Не завжди в домашньому насильстві особа розуміє, що вона постраждала. Потрібно, щоб кожна постраждала особа знала, що їй є куди звернутись, їй допоможуть. Поліція може допомогти, ми можемо відреагувати і ми можемо захистити.
Інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції
Чому вирішили стати поліцейським?
Я в патрульній поліції з 2018 року. Так склалися обставини, що мій одногрупник з університету пішов в ЗСУ ще в 2015 році. Якось ми спілкувались з ним і до силових структур вирішили піти разом.
Чому вважаєте, що ваша робота важлива?
А хто як не ми, хто як не я буде допомагати людям? Тому все, що я можу – віддаю людям.
Скільки триває робоча зміна?
Зазвичай 12 годин. Але різні бувають виклики, наприклад, якщо кримінального характеру чи інші небезпечні виклики і потрібно доопрацьовувати – працюємо скільки потрібно.
Як часто за зміну їздите на виклики по домашньому насильству?
У середньому за дві зміни хтось з моїх колег отримує виклик по домашньому насильству. Максимально у мене було три виклики за одну зміну по домашньому насильству.
Чи змінилася статистика викликів саме у вашій практиці порівняно з минулим роком?
Дивіться, минулий рік у нас 2022 – це рік повномасштабного вторгнення в Україну, викликів загалом було менше. У цьому році порівняно з минулим їх кількість збільшилась. Повернулось багато людей в Україну, повернулись виклики.
Є якась закономірність викликів по домашньому насильству?
По домашньому насильству дуже багато викликів з п’ятниці на суботу, а особливо, в нічну зміну, можливо у зв’язку з тим, що вихідні, люди можуть вживати алкоголь. Також у вечірній час, коли люди приходять з роботи, починаються виклики.
Хто частіше страждає від домашнього насильства?
Зазвичай це жінки, але є виклики пов’язані з дітьми, людьми похилого віку та інші виклики.
А хто частіше викликає вас?
Зазвичай самі постраждалі або сусіди, які реагують на шум.
Якщо сусіди викликають, а жінка говорить у нас все нормально. Що ви можете зробити у цьому випадку?
З практики, намагаємось поспілкуватись за межами квартири. Коли є можливість, просимо поспілкуватися з дітьми, але обов’язково в присутності батьків. Стараємося спілкуватися окремо з постраждалою особою і окремо з кривдником.
У якому стані перебувають постраждалі і кривдники, коли ви приїжджаєте?
В основному, коли ми приїжджаємо на виклик по домашньому насильству, люди в збудженому стані, не контактні, часто це агресія, в тому числі й на працівників поліції.
А постраждала і агресор знаходяться у різних станах?
Кожен виклик індивідуальний. Буває, що обидві сторони конфлікту агресують. Буває, що кривдник вже зробив свою справу і він вже спокійний. І тоді важко визначити, чи дійсно вчинялось домашнє насильство. Жінка, яка розповідає, що до неї застосований фізичний або психологічний вплив і ось умовний чоловік, який стоїть спокійний та говорить, що не було такого.
Чи відбувається тиск кривдника на постраждалу чи на співробітників поліції?
Звичайно буває, тому під час спілкування ми кривдника та постраждалу особу розводимо по різних кімнатах, або взагалі намагаємось, щоб вони не бачили один одного. Буває, що намагаються тиснути і на нас, навіть залякувати «зв’язками». Маніпуляції бувають дуже часто.
Чи були у вашій практиці повторні виклики по домашньому насильству?
Домашнє насильство систематичне. Виклики бувають з повторністю. У моєму районі патрулювання є навіть пару сімей, яких я вже знаю особисто.
Ви намагаєтеся профілактичними бесідами вплинути на кривдника?
Звичайно я з ними спілкуюсь, але в ситуації з домашнім насильством профілактичні бесіди не діють взагалі з моєї практики, оскільки це лояльний метод впливу на людину, а особа, яка вчиняє домашнє насильство, вона вже психологічно до цього готова. Особа повністю усвідомлює, що вона вчиняє насильство.
А які б інструменти були б дієвіші щодо кривдників?
Потрібно розділяти потерпілу і кривдника не тільки в присутності поліції, а треба відселяти хоча б на деякий час. У терміновому заборонному приписі передбачено один із заходів: заборона спілкування в будь-який спосіб, але це потрібно контролювати, щоб не сталося рецидиву.
Ви пропонуєте постраждалій особі прихисток?
Коли приїжджаємо на виклик, пояснюємо постраждалій особі, які в неї є можливості та її права. Говоримо про можливість поселення в притулок чи кризову кімнату, але не всі хочуть переїжджати зі своєї домівки.
Яка у нас ситуація взагалі з шелтерами?
Ми зараз в Києві – це велике місто. Тут я вважаю, що вистачає шелтерів. Як по всій Україні? Є невеличкі міста, допускаю, що там ситуація може бути гірше.
Що входить у ваші обов’язки, коли ви приїжджаєте на виклик?
Розмова/комунікація – це те, з чого починається будь-який виклик. У разі якщо інформація щодо домашнього насильства підтверджується, ми проводимо форму оцінку ризиків вчинення домашнього насильства, за необхідності виносимо терміновий заборонний припис стосовно кривдника, складаємо протокол про адміністративне правопорушення. Також відбираємо пояснення, якщо є можливість залучаємо свідків. Якщо виклик містить відомості кримінального характеру, повідомляємо про це чергового територіального районного управління поліції. У такому випадку на місце виїздить слідчо-оперативна група, які складають матеріали щодо кримінального правопорушення.
На скільки ви можете затримати кривдника?
Затримуємо, як за будь-яке адміністративне правопорушення до 3 годин.
Як ви вважаєте чи достатньо затримання до трьох годин?
Згідно законодавства України, час адміністративного затримання особи 3 години. За три години, якщо людина перебуває в стані алкогольного сп’яніння, агресія може ще підвищитися, а я його не маю права більше тримати.
А яке насильство найчастіше вчиняють?
З моєї практики найчастіше психологічне, потім фізичне, економічне та сексуальне.
Ви говорили про критерії оцінки ризиків. Можете простими словами сказати, як ви оцінюєте наскільки ситуація небезпечна?
У мене є бланк форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, де три рівні: високий, середній, низький. І там чіткий перелік питань. Наприклад: чи душив кривдник потерпілу особу? Чи завдавав фізичного болю? Навіть є таке питання: Чи завдавав ушкоджень тварині? Чи намагався вчиняти самогубство? (оскільки це один з методів маніпулювання потерпілою особою).
Можливо вам потрібні ще якісь інструменти, щоб ефективніше виконувати свою роботу?
Випадок з практики: коли я приїхав на виклик, нам відчинив двері кремезний дядько, помітно, що перебував у стані сп’яніння, за ним стояла жінка. Чоловік нас відправляв всілякими словами якнайдалі. Допоки жінка не сказала, що потребує допомоги, я не мав змоги зайти в їх квартиру. Моя особиста думка: не вистачає підстав для проникнення до житла особи.
Якщо ви так і не потрапили у квартиру, що ви можете зробити?
Якщо у мене немає підстав для проникнення до квартири, я можу відібрати пояснення в свідків, сусідів, постраждалої особи. Скласти протокол про адміністративне правопорушення можна й не в квартирі, але обов’язково в присутності кривдника.
Начальник відділу запобігання та протидії домашньому насильству управління моніторингу та аналітичного забезпечення Департаменту патрульної поліції
Чому вирішили стати поліцейською?
Поліцейською вирішила стати тому, що я дійсно хотіла бути частиною змін у правоохоронних органах, які в 2015 році представили суспільству. Зміни у які ми повірили і прийшли, щоб їх втілювати в життя нашої країни.
Що найважче у вашій роботі?
У роботі я завжди викладаюся максимально, працюю на результат. Проте робота поліцейського досить різноманітна, на практиці не завжди бажаний результат залежить від нас. Найтяжче для мене проживати моє відчуття підвищеної відповідальності за все, що я роблю.
Якщо ж говорити саме про напрямок домашнього насильства, аналізуючи випадки, пов’язані з вчиненням домашнього насильства по всій Україні, найтяжче розуміти скільки доводиться переживати страждань потерпілим – страху за себе та своїх дітей, розпачу, відчуття безвихідності, перш ніж вони звертаються по допомогу. Також тяжко усвідомлювати, що на сьогодні ще є безліч людей, які потребують допомоги, але можуть залишатися на одинці зі своїми проблемами.
А як ви потрапили саме у підрозділ домашнього насильства?
Я дотична до цього напрямку діяльності ще з того часу, коли працювала у відділі зв’язків з громадськістю Департаменту патрульної поліції. Так склалося, що цей напрямок діяльності все більше й більше мене затягував.
Важливо, щоб суспільство розуміло, що таке домашнє насильство, які є його форми, яка за це передбачена відповідальність, як і куди звернутися по допомогу, щоб у людей було усвідомлення: про домашнє насильство не потрібно мовчати! Маю певне внутрішнє відчуття, що це моя навіть не робота, а місія.
Які ваші повноваження?
До основних повноважень належать: розроблення пропозицій до нормативно-правових актів, організація та проведення навчання для поліцейських підрозділів Департаменту патрульної поліції, участь у заходах, робочих групах, конференціях, круглих столах з питань розробки та застосування законодавства України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та інші повноваження.
Які можливості надає держава постраждалим?
До безоплатних можливостей для постраждалих від домашнього насильства осіб належить медична допомога, допомога психолога, вторинна правова допомога. Наприклад, багато випадків, коли постраждала особа перебуває в стані розлучення та їй потрібно допомога адвоката (представництво в суді), але коштів на це немає. Однак державою передбачено безкоштовну допомогу. Крім того, для постраждалих від домашнього насильства осіб передбачено кризові кімнати та притулки.
На практиці часто постраждалі особи не володіють інформацією про таку допомогу або мають певний страх скористатися нею.
А яка статистика по домашньому насиллю за 2023 рік у порівнянні з іншими роками?
У загальному, якщо аналізувати, то в 2023 році статистика по кількості звернень майже виходить до рівня 2021 року. Тобто за рахунок того, що в 2022 році частина людей виїхала за межі території України, а деякі регіони країни були окуповані, люди зверталися менше.
Проте, варто зазначити, що зараз люди частіше звертаються по допомогу, оскільки більш проінформовані та більше довіряють поліції, знають, що їм допоможуть. Можливо й тому, що розширилось інформаційне поле в сфері протидії домашньому насильству.
А які заходи ви проводите, щоб інформувати населення щодо домашнього насильства?
Наприклад, у нас є шкільні офіцери поліції, які в закладах освіти проводять заняття та тренінги, в тому числі й стосовно протидії домашньому насильству. Для школярів проводиться гра «Коло безпеки», під час якої дітям в ігровій формі розповідають про форми та методи попередження та подолання насильства, в тому числі домашнього. Крім того, в контакт-центрах, інших місцях збору громадян, проводяться інформаційні кампанії, консультації, акції пов’язані з поширенням інформації щодо протидії домашньому насильству.
Також поліцейські підрозділів Департаменту патрульної поліції по регіонах проводять тренінги по самообороні для жінок. Часто такі заходи проводяться у співпраці з громадськими організаціями, іншими державними установами.
Чи допомагають такі превентивні заходи?
Превентивні заходи – важливий інструмент протидії домашньому насильству. Заходи можуть включати у себе різноманітні програми, які спрямовані на викорінення насильства та зменшення його проявів. Превенція – це попередження, але з практичного аспекту часто саме під час проведення певних заходів також звертаються люди, щодо яких вчиняється домашнє насильство або знають про його вчинення щодо інших осіб.
На вашу думку, яких інструментів не вистачає для допомоги постраждалій після домашнього насильства?
На мою думку, важливою є взаємодія всіх задіяних суб’єктів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, щоб кожен з них максимально виконував свої функції на місцях.
Чи ви вважаєте, що потрібно ввести термін сталкінг до українського законодавства, як це передбачено Стамбульською конвенцією?
Наразі, зареєстрований законопроект, який передбачає відповідальність за сталкінг. Отже, якщо в законодавстві буде таке поняття як «сталкінг», то це дасть постраждалим особам додатковий захист та дієву допомогу. У такому випадку, на мою думку, постраждалі більше б зверталися за допомогою.
А які норми Стамбульської конвенції вже працюють в Україні?
Терміновий заборонний припис, обмежувальний припис, програми для кривдників, профілактичний облік, все це пов’язано з підписанням Стамбульської конвенції. Всі ці норми дієві, і як ми бачимо з практики, допомагають та захищають постраждалих осіб. Тому ми повинні розширювати цю мережу допомоги для постраждалих.
Які ще норми Стамбульської конвенції нам важливо імплементувати?
Зареєстровано законопроект, направлений на притягнення кривдника до відповідальності за статтею 126-1 Кримінального Кодексу, коли заява від постраждалої особи не обов’язкова. На даний час, для відкриття кримінального провадження за вчинення домашнього насильства, потрібна заява від постраждалої особи. Якщо ж розглядати Стамбульську конвенцію, за нею не обов’язкова заява потерпілої особи для притягнення кривдника до відповідальності. Притягнути кривдника до відповідальності можливо буде за допомогою отриманих доказів або показів свідків.
Чи стали жінки частіше звертатися з скаргами на домашнє насильство в останні роки?
Оскільки, я в патрульній поліції з 2015 року, у своїй діяльності відчула всі зміни, які відбулися у нас в державі саме по напрямку протидії домашньому насильству. Адже до 2017 року ми працювали по старому Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», відповідно до якого коло осіб на яких поширювалась дія законодавства було вузьким. Зараз працюємо по Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» в якому навіть коло осіб значно ширше, що допомагає притягнути кривдників
до відповідальності та допомогти постраждалим особам.
Заступник начальника відділу слідчого управління ГУНП в м. Києві, майор поліції
Чому ви вирішили стати поліцейським?
Це моя дитяча мрія, тому і обрав цю професію. Для мене важливо захищати права людей і боротися за справедливість. І от вже 14 років перебуваю на службі.
Що найважче у вашій роботі?
Найважче – це моральна складова. Не приймати близько до серця горе людей.
Чому вважаєте, що ваша робота важлива?
Тому, що треба захищати права людей, не допускати правопорушень – це основа гарних взаємовідносин в суспільстві.
Скільки проваджень щодо домашнього насильства зараз розглядаються Національною поліцією?
На кожен з районів Києва протягом 2023 року за статтею 126-1 «домашнє насильство» припадає приблизно по 10-15 кримінальних проваджень.
Як ви думаєте, це реальна цифра потерпілих чи є частка тих, хто забирає заяву?
Звичайно, серед тих проваджень, які були розпочаті за заявою потерпілої сторони щодо вчинення домашнього насильства, є частка проваджень, де потерпілі звертаються з заявами і просять закрити кримінальне провадження. Але закривати кримінальне провадження за примиренням сторін заборонено законодавством. І так як забрати заяву неможливо, такі потерпілі починають відмовлятися від проведення слідчих дій чи судових експертиз і взагалі просять не турбувати їх. Звісно, без співпраці з потерпілою стороною здобути фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення і довести вину кривдника складно.
Через які причини жінки відмовляються від слідчих дій?
Є різні причини: вплив з боку кривдника, компенсація ним шкоди, примирення, тощо. Найчастіше так відбувається, коли це перший випадок домашнього насилля. Якщо домашнє насилля повторюється, потерпілі значно частіше надають показання і приймають участь в судових експертизах, необхідних для встановлення вини. Обвинувальні акти в таких провадженнях скеровуються до суду.
Чи можливо наразі відкрити кримінальне провадження без заяви потерпілої?
Безумовно, звернутись в поліцію можна, але стаття 126-1 відноситься до злочинів приватного обвинувачення. Тобто, досудове розслідування може розпочатися лише на підставі заяви потерпілої сторони.
А якщо б у наше законодавство імплементували Стамбульську конвенцію, чи можливо було б відкривати провадження без заяви потерпілої?
Якщо внести зміни у статтю 477 Кримінально-процесуального Кодексу України щодо статті 126-1 Кримінального Кодексу України та виключити її зі статей приватного обвинувачення, то кримінальне провадження за фактом вчинення домашнього насильства можна буде розпочати за зверненням будь-якої особи. Це, власне, і передбачено нормами Стамбульської конвенції.
Однак, на мою думку, зміни в законодавство, які дозволять відкривати кримінальні провадження за статтею 126-1 Кримінального кодексу України «Домашнє насильство» без заяви потерпілої сторони, не покращать якість досудового розслідування. Справа в тому, що нам треба здобувати фактичні відомості про вчинене правопорушення: проводити з потерпілою стороною слідчі дії та судові експертизи, що без її згоди можливо не у всіх випадках, а значить здобуті відомості можуть бути не повними та не достатньо об’єктивними для прийняття законного рішення для притягнення винних до відповідальності.
Скільки проваджень щодо домашнього насильства доходять до суду?
Якщо говорити про Київ, обвинувальні акти у 40,3% з зареєстрованих кримінальних проваджень було скеровано до суду.
У 53,3% випадків кримінальні провадження були закриті у зв’язку з відсутністю подій або складу кримінального правопорушення. В тому числі, це стосується ситуацій, де потерпілі примирилися з кривдником і більше не хочуть брати участь у слідчих діях.
У 6,2% проваджень станом на зараз триває досудове розслідування, проводяться слідчо-розшукові дії з метою прийняття законного процесуального рішення.
Якщо заборонити примирення у суді для домашнього насилля. Як це вплине на ситуацію з домашнім насиллям?
Я думаю це позитивно вплине, тому що обвинувачена особа понесе кримінальну відповідальність за свої дії у суді.
Зараз у нас немає визначення «сталкінгу» в законодавстві. Як ви думаєте, чи треба вводити цей термін?
У кримінальному законодавстві України наразі немає статті «Сталкінг». Наближеною за змістом до неї є стаття 182 Кримінального Кодексу України — порушення недоторканості приватного життя, однак потерпілі особи не завжди звертаються до поліції з такими заявами.
Причини різні: немає свідків або будь-яких доказів. Або свідки є, але вони не хочуть давати покази, тому що думають, що це особиста справа двох осіб і не варто надавати значення, бо ніяких активних дій не відбулось.
Як ви вважаєте, треба ввести таке положення як «сталкінг» до Кримінального Кодексу?
На мою думку, статтю про сталкінг можна і треба ввести до Кримінального Кодексу України. Це буде норма, яка даватиме визначення цьому поняттю та передбачатиме відповідальність за вчинення таких протиправних дій.
Чи допоможе введення цього терміну роботі слідчих?
Введення терміну до Кримінального Кодексу означатиме, що визначення такого виду протиправних дій пропишуть в законі і передбачать за них відповідальність.
В свою чергу, якість досудового розслідування буде залежати від того, як швидко потерпілі звернулися до поліції. Тому що є непоодинокі випадки, коли потерпілі звертаються не одразу і це призводить до втрати частини доказів.
Що може зробити поліція наразі зі зверненням про «сталкінг»?
Наразі найбільш наближеною статтею Кримінального Кодексу є 182 — порушення недоторканності приватного життя. В принципі, факт переслідування, нав’язливого смс-листування та інших схожих випадків
може бути кваліфікований за цією статтею, але все залежить від ситуації та доказів, які є у потерпілої сторони. Якщо є свідки — це добре і значить, що можна їх допитувати та здобувати фактичні відомості про злочин.
Чи реально притягнути до відповідальності за сталкінг?
На моїй практиці не було таких кримінальних проваджень, але були провадження, наприклад, за переписки. Це більш реально, тому що є цифровий слід і можна провести огляди. Вилучити, наприклад, мобільний термінал або гаджет, на якому велась ця переписка, провести експертизи. Є докази — можна доводити факт вчинення злочину. А все інше залежить від обставин в яких проходили ці протиправні дії, від свідків та доказів.
Чи є наразі термін «Сексуальне домагання» у нашому законодавстві?
В українському законодавстві немає прямо прописаної статті за сексуальне домагання. Найближчою до неї є стаття 154 «Примушування до вступу в статевий зв’язок». Проблематика розслідування даної категорії злочинів також полягає в тому, що не завжди є свідки, а потерпілі не звертаються вчасно, що призводить до втрати часу та як наслідок — втрати доказової бази.
Уявімо, що у нашому законодавстві є стаття за сексуальні домагання. Потерпіла звертається до поліції, але у неї немає доказів. Чи можна довести справу до суду?
Щоб більш коректно відповісти на це питання, потрібно вводити статтю і здобувати практику. Але гіпотетично, на мою думку, можна це реалізувати шляхом допиту потерпілої із залученням психологів та психіатрів з метою підтвердження стану хвилювання, завданого від даних протиправних дій.
Можна провести «поліграф», щоб підтвердити, чи надає правдиві покази потерпіла й підозрюваний. Механізми здобуття фактичних обставин є, тому легше ввести цю статтю, щоб можна було розмежовувати ті чи інші дії винної особи — щоб була кваліфікація.
Капітан поліції, начальник сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві
Ви начальниця сектору протидії домашнього насильства, що входить у ваші повноваження?
Робочий день починається з інструктажу, на інструктаж запрошується зміна, яка заступає на добове чергування. Серед основних питань – це особиста безпека поліцейського, це своєчасне та якісне відпрацювання викликів, ввічливе та толерантне ставлення до громадян.
Скільки викликів по домашньому насильству у день приймає ваш відділ?
У середньому за добу надходить від 5 до 7 викликів з попередньою кваліфікацією домашнє насильство. У вихідні та святкові дні дана кількість викликів може збільшуватися.
Від кого приймаєте найбільше викликів по домашньому насильству?
Найбільше викликів мобільна група з протидії домашнього насильства отримує від жінок. Менше відсоток від чоловіків. І найменше від сусідів.
Який характер викликів?
Найчастіше жінка говорить про те, що чоловік вчиняє домашнє насильство. Ображає нецензурною лайкою, погрожує, викидає речі, виганяє з помешкання. Або батько в стані алкогольного сп’яніння простягає руки. Також був випадок, коли жінка приїхала з Черкаської області з дитиною на руках і попросила допомоги саме у нашому районі. Оскільки, коли звернулася за допомогою у Черкаській області до сільського голови. Останній сказав, що, на жаль, тут тобі з домашнім насильством ніхто допомогти не може і направив її у Київ за допомогою. У подальшому нами було надано допомогу цій жінці.
А як так сталося, що їй не надали допомогу за адресою проживання?
Коли жінка звернулася, то сільський голова сказав, що у нього немає повноважень і ресурсів, щоб їй допомогти, а також натякнув, на те що вона можливо скоро примириться з кривдником. І тому запропонував їй поїхати до Києва. І ця жінка приїхавши у Київ на автобусну зупинку, в наш район викликала поліцію 102. І в подальшому завдяки дійсно злагодженій роботі всіх структур ми прийняли від неї заяву і здійснили її поселення в притулок. І я вважаю, що у нас тут в місті Києві саме злагоджена робота з протидії домашнього насильства. Оскільки це питання вирішується не тільки на рівні поліції. Тут є і центри гендерної рівності, центри у справах жінок, управління соцзахисту, служба у справах дітей. І в той момент дійсно всі об’єднались і надали кваліфіковану допомогу.
А як відбувається поселення жінок у шелтер?
У нас в місті Києва є кризові кімнати, їх у нас дві: одна розташована на правому березі, інша на лівому березі. Дані адреси засекречені, їх знають тільки співробітники мобільних груп з протидії домашнього насильства. Так само в місті Києві є притулки і соціальні квартири.
А у чому відмінність кризових кімнат від шелтерів?
Різниця у тому що постраждалу саме з моменту вчинення домашнього насильства можна одразу заселити в кризову кімнату. Не потрібно ніяких особливих документів.. І це і є той самий позитивний аспект в нашій роботі. Коли ти можеш її заселити навіть з дитиною одразу. Вони там забезпечені всіма необхідними засобами харчування і може там проживати до 10 діб. У деяких випадках може бути і продовження проживання потерпілих. У цей період їм надається допомога психологів, юристів, соціальних працівників.
Чому важливо відселити потерпілу від кривдника?
Найперше це убезпечення її здоров’я і життя від кривдника. По-друге, їй надається необхідна психологічна допомога. І постраждала працюючи з психологом, за цей час переосмислює своє бачення свого життя. І хочу сказати, що більшість жінок, які відселилися і попрацювали з психологом вони дійсно почали нове життя.
Але деякі жінки відмовляються від поселення в кризові кімнати, які причини відмови?
З моєї практики в більшості випадків ці жінки мають родичів і говорять про те що їдуть жити до близьких і не потребують кризової кімнати. Бувають моменти, що не завжди постраждала йде на контакт. І треба знайти до неї підхід і донести чому важливо поїхати до кризової кімнати чи у шелтер. Іноді доводиться доволі довго працювати з психологом для цього.
А якщо всі жінки, які страждають від домашнього насилля погодяться на шелтери чи встачить у Києві для них місця?
Я думаю, що кількість притулків має бути збільшена. Не тільки в місті Києві, а по всій Україні. Оскільки кількість жертв невідома яка, кількість постраждалих, тому в будь якому випадку кількість притулків має бути збільшена.
А які заходи ви проводите для запобігання вчинення домашнього насилля?
У нас б є розроблений план з приводу профілактики роботи з особами, які перебувають на обліку, як кривдники. З кожним кривдником проводиться індивідуальна робота. По-перше протягом доби всі особи відносно яких складені адміністративні протоколи, або винесені термінові заборонні приписи ставляться одразу на профілактичний облік. Після цього проводяться з ним профілактичні бесіди систематично, відібрання пояснень у рідних з якими він проживає. Саме так відбувається профілактика домашнього насилля.
Можливо є якісь інструменти, які б вам допомогли ефективніше працювати?
Справа в тому що, коли ми складаємо адміністративні протоколи за статтею 173 з позначкою 2 ми їх осуджуємо дані адміністративні протоколи. І судді приймають рішення в більшості випадків призначити штрафи чи, усне зауваження. Однак, на мою думку, більш доцільно було б відносно кривдників призначати їм, як покарання адміністративний арешт. І так само збільшити кількість направлення на проходження програми для кривдників. На мою думку, коли виноситься відносно кривдника адміністративний арешт, то відбуваючи певне покарання, кривдник починає усвідомлювати свою провину.
Як ви вважаєте, чи варто перенести домашнє насилля з адміністративного провадження в кримінальне?
Це було б доцільно. Можна було б спробувати. У нас зараз саме 126.1 мають так зване приватне обвинувачення, коли постраждала прийшла, написала заяву. Але з цим виникають проблеми, тому що, наприклад, не кожна матір готова на свою дитину написати заяву. Мати вважає до останнього що її дитина найкраща, що її дитина зміниться і свою дитину притягувати до відповідальності мати відмовляється.
Як без сприяння потерпілої слідству покарати винного?
Я сподіваюсь, що у нас відбудуться зміни в законодавстві. І ми зможемо знову ж таки без заяви постраждалої притягнути кривдника до відповідальності. І я впевнена, що у нас запрацює більша кількість притулків, і що в нас з’являться певні особи, які будуть саме працювати з жертвами і в нас жертви будуть захищені. І я впевнена, що скоро законодавство запрацює по-новому. І ми дійсно зможемо притягнути кривдника навіть без заяви постраждалої особи. Бо наразі притягнення кривдника відбувається за заявою постраждалої особи, але в подальшому якщо імплементується стамбульська конвенція, кривдника буде притягнуто до відповідальності без заяви постраждалої особи.
На вашу думку, які б ще було доцільніше ввести профілактичні заходи?
Я за роботу з психологами, щоб психологи так само працювали з кривдниками, як із постраждалими особами. І у мене вже на прикладі є декілька кривдників, які проходять корекційну програму і його сім’я говорить про те, що його поведінка значно змінилась. Людина міняється у кращу сторону. Тому я за те, щоб кривдники почали додатково працювати з психологами.
Які зараз проблеми в Україні є щодо допомоги постраждалим від домашнього насилля?
Я впевнена, що не по всій Україні є кризові кімнати, не по всій Україні є певна кількість притулків. Має бути збільшена кількість кризових притулків. Кількість допомоги постраждалим, в плані навчання, пошуку роботи. Щоб працювали психологи, соціальні працівники, юристи, щоб надавалися певні житлові умови, щоб людина розуміла, що вона не одна. І що в даний момент їй надається ця допомога і вона може почати все спочатку. І це має бути по всій Україні.
Що на вашу думку може покращити ситуацію щодо домашнього насильства по Україні?
Якщо читати Стамбульську конвенцію, що нам потрібно для покращення. Найперше, це створення інституційних систем для самих жертв, це певні організації, які будуть надавати допомогу постраждалим. І ця допомога буде у вигляді вільного доступу до лікувальних закладів, до психологів, до соціальних співробітників. Щоб це дійсно було по всій Україні. По-друге це ведення певних програм в освітній процес. Наступне, це ведення також моніторингу і звітності саме за цими новими ланками створення відповідно до стамбульської конвенції. І звісно підготовка і навчання осіб, які будуть саме працювати з жертвами.
Старший слідчий в ОВС слідчого управління ГУНП в м. Києві, підполковник поліції
Чому ви вирішили стати поліцейською?
Я з дитинства хотіла допомагати людям і от цю мрію таким чином реалізувала – стала поліцейською.
У чому бачите вашу місію, як поліцейської?
Охороняти життя та здоров’я людей, запобігати правопорушенням, проводити профілактичну роботу щодо скоєння правопорушень
Що найважче у вашій роботі?
Я живу цією роботою. Я не можу сказати, що є щось важке для мене, з чим би я тут не впоралась. Я — старший слідчий в особливо важливих справах-криміналіст відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я особи.
Чому обрали цей напрям для себе?
Цей напрям мені близький, тому що річ найчастіше іде про постраждалих жінок та дітей, а я — мама, яка сама виховувала дитину. І для мене ця тема тому і близька.
Ви — старший слідчий, що входить у ваші повноваження?
Ми повністю відповідаємо за досудове розслідування проваджень проти життя та здоров’я особи: учиняється злочин — ми виїжджаємо на місце події, допомагаємо слідчим проводити кваліфіковані огляди та пакувати речові докази на місці злочину. Призначаємо судові експертизи, супроводжуємо розслідування, ініціюємо заслуховування у разі необхідності. Допомагаємо складати процесуальні документи.
Як відбуваються розслідування саме у справах з домашнього насилля? Які акценти важливі?
Найважливіше — це робота з потерпілими, а найскладніше — встановити з ними контакт, щоб вони довіряли і знали, що кривдник буде притягнутий до кримінальної відповідальності.
Тобто, ми встановлюємо контакт, проводимо слідчі дії, допитуємо потерпілих і якщо вони йдуть на контакт і дають покази та розповідають про свідків, то розслідування йде легше. Допитуються люди, відпрацьовуються місця, сусіди. Збираються матеріали і скеровуються до суду звинувачувальні акти.
З вашої практики, який відсоток потерпілих забирає заяви у перші 24 години?
Настільки швидко ніхто не відмовляється. У подальшому в процесі можуть відмовитися співпрацювати за різних причин: іноді за віком важко прибути до експертів, але ми допомагаємо: приїжджають дільничні інспектори, організовують транспортні засоби, перевозку. Іноді перестають співпрацювати через примирення.
Чи знаєте, яка наразі ситуація з шелтерами для потерпілих від домашнього насильства жінок?
Я моніторила шелтери, то їх на разі не дуже багато насправді. Я не знаю, як по Україні, але по Києву не дуже багато. Хотілось би, щоб їх було більше. І вони обмежені по кількості прийняття людей і дітей. І я вважаю, що на виконання вимог Стамбульської конвенції необхідно все-таки збільшити кількість притулків для жінок, постраждалих від насильства, у тому числі домашнього насильства.
На вашу думку, чи є в законодавстві певні обмеження, які заважають поліції більш ефективно працювати зі справами про домашнє насильство?
На мою думку, таких обмежень немає. Немає ніяких обмежень щодо документування злочинів проти жінок.
Чому жінки не хочуть співпрацювати зі слідством?
Намагаються забрати свої заяви після того, як чоловіки вибачаються. Налагоджуються стосунки. Відшкодовується шкода кривдником, яка влаштовує потерпілу сторону.
Буває таке, що тиск відбувається на потерпілих зі сторони кривдника?
Моя особиста думка: так, звичайно це відбувається, але це одразу видно. Ми ж працюємо разом з психологами у зв’язці, тому видно, коли особа не з власної ініціативи хоче забрати заяву чи перестає співпрацювати зі слідством.
Ми тоді проводимо з ними бесіди, намагаємось переконати, що важливо довести справу до кінця. Тобто ми не одразу приймаємо рішення, що закриваємо провадження, бо людина не хоче подальшого розслідування.
Як ви думаєте, можна змінити цю ситуацію, щоб жінка не намагалася зібрати заяву під тиском чи з інших причин?
Це просвітницька, пропагандистська робота — треба постійно озвучувати в ЗМІ, що потерпілі мають права. Вони повинні бути обізнані про обсяг цих прав, а так само про те, що вони можуть мати захист.
Тобто, постійна робота з потерпілими в цьому напрямку повинна проводитись не сьогодні чи завтра, а постійно. Тільки таким чином.
На вашу особисту думку, кривдники, які вчиняють домашнє насильство, отримують достатнє покарання?
На мою особисту думку, треба змінювати санкції статей Кримінального кодексу за домашнє насильство, зокрема за насильство відносно жінок — вони мають бути суворішими.
Наприклад, громадські роботи або штрафи. А якщо кривдник не має роботи, звідки він братиме гроші на оплату штрафу? На мою думку, це питання потребує допрацювання, а обмеження волі — більш дієве покарання за скоєння домашнього насильства.
Чи наразі є в українському законодавстві термін сексуальні домагання?
Наразі пряма норма за сексуальне домагання в законодавстві відсутня, але є наближена до неї стаття Кримінального Кодексу № 154 — «примушення до вступу в статевий зв’язок».
Доводити злочинність діяння важко в тому випадку, коли немає свідків або потерпілі не одразу звертаються до правоохоронних органів, через що втрачається час на збір доказів по гарячих слідах.
Буває і так, що свідки є, але не хочуть давати покази. Є ті, хто взагалі не звертаються. Деякі жінки, наприклад, не звертаються до правоохоронних органів, опасаючись «боулінгу». Так часто буває.
А чому важливо, щоб ввели термін «сексуальні домагання» в законодавство?
Буде визначена відповідальність за скоєння такого злочину. Крім того, таким чином буде привернуто увагу до цієї проблеми.
Цей термін є у Стамбульській конвенції. Як вважаєте, важливо нам імплементувати цю норму?
Я думаю, що саме ця норма скоро буде імплементована до нашого Кримінального Кодексу, так само як і «сталкінг». Потрібно зафіксувати їх в діючому законодавстві, тому що вони передають всю суть подій та діяння. Крім того, це посилить відповідальність за такі дії.
Чи звертаються наразі потерпілі з скаргами на «сталкінг»? І як ви дієте у нормах нинішнього законодавства?
Звернення про переслідування людей зараз може розглядатися за статтею 182 Кримінального Кодексу України — «порушення приватного життя».
Старший лейтенант поліції, старший інспектор сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві
Що входить у ваші повноваження?
У мої обов’язки входить безпосередньо реагування на виклики по домашньому насильству. Також розглядання матеріалів, які нам надходять з журналу єдиного обліку. Розгляд заяв, та прийняття рішень по даним заявам і направлення матеріалів до суду за фактом вчинення адміністративних правопорушень за домашнє насильство. Ну а також допомога слідчому відділу і відділу дізнання в пов’язаних з домашнім насильством справах.
Cкільки приблизно виїздів по домашньому насиллю відбувається за одне чергування?
За добу с десь приблизно від 5 до 10 викликів в середньому.
А коли збільшується кількість викликів?
Ввечері найбільш такий пік викликів – десь з восьмої години вечора по першу годину ночі. Тому що люди приходять з роботи, починають випивати і починають сваритися на цьому ґрунті.
Хто частіше дзвонить зі скаргами на домашнє насилля?
Частіше за все звертаються жінки, тому що жінки частіше піддаються домашньому насильству, ніж чоловіки.
А як ви працюєте з кривдниками і потерпілими після?
Наприклад, якщо у слідчому потрібно доставити кривдника для допиту у відділок, то ми виїжджаємо на місце, виявляємо дану особу і доставляємо її. Або навіть доставити потерпілу,. Якщо, наприклад, це бабуся стара і вона погано ходить, то ми можемо її підвезти до відділу і потім додому відвезти. Буває таке, що кривдники відмовляються приїжджати. Ми їдемо до них, переконуєм, щоб вони з нами у відділ.
А в якому стані знаходяться кривдники, коли ви приїжджаєте на виклик по домашньому насиллю?
Найчастіше кривдники перебувають у стані алкогольного сп’яніння і поводять себе спочатку агресивно, але потім, коли бачать поліцейських, то тут є два варіанти поведінки вони або заспокоюються, або починають поводити себе ще агресивніше. І тоді вже, звичайно, якщо вони вже починають кидатися на жертву, або на нас з кулаками, то вже потрібно застосовувати спеціальні засоби: такі, як кайданки та затримувати їх. Але таке буває рідко.
Чи проводите ви профілактичні бесіди?
Профілактичні бесіди ми проводимо з тими, хто вже вчинив домашнє насильство. І перебуває у нас на обліку, як сімейний насильник.. І з метою запобігання у подальшому вчинення домашнього насильства ми з такими людьми можемо проводити профілактичні бесіди.
Чи ведете статистику повторних приводів домашніх насильників?
У нас є облік домашніх насильників І людина стає на цей облік після вчинення будь-якого випадку домашнього насильства. І протягом року він перебуває на цьому обліку. Якщо він не вчиняє домашнього насильства протягом року, то цей облік автоматично знімається з нього. Повторних приводів від загальної кількості напевно десь відсотків 30-35%.
Ви безпосередньо проводили профілактичні бесіди з кривдниками? Як вони відбуваються?
Так я проводив профілактичні бесіди з кривдниками. Дуже важливо при розмові з кривдником вислухати і його точку зору. Встановити з ним так би мовити психологічний контакт. Тому ми всі ці прийоми використовуємо при розмові. Для того, щоб зрозуміти мету, або причину такої їх поведінки. І якось запропонувати певне вирішення їх ситуації, яке їм в подальшому зможе допомогти уникати конфліктів в родині.
З вашого досвіду чи допомагають профілактичні бесіди?
З мого досвіду профілактичні бесіди допомагають частково. Зазвичай вони допомагають тим, хто вперше вчинив домашнє насильство і зазвичай після проведення бесід випадків домашнього насилля більше не відбувається у їх сім’ях.
А яка міра покарання ефективна для кривдників, на вашу думку?
Я вважаю, що дуже гарним покаранням для тих, хто постійно вчиняє домашнє насильство є адміністративний арешт. Так як згідно частини 1 1 статті 171.2 кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено адміністративний арешт строком до 10 діб. Якщо особа вчиняє правопорушення другий раз протягом року, вже передбачено адміністративний арешт більше 10 діб. Але ще до таких осіб застосовуються дуже часто програми для кривдників із психологами, які вчать їх не конфліктній поведінці, мирним вирішенням конфліктних ситуацій, тощо. Це теж допомагає, на мою думку.
А на вашу думку штраф – це дієвий метод покарання при домашньому насильстві?
Це залежить від людини. Є такі особи, які наприклад перший раз вчинили домашнє насильство і більше не хочуть, щоб вони повторювалось. На даних людей штраф може подіяти і вони зрозуміють, що за це є певна відповідальність. Але у деяких випадках неможливо стягнути штрафи, бо в людини немає майна. І вони просто збираються ці штрафи і продовжують збиратися поки там не заблокують певний рахунок людині.
А які рішення у справах домашнього насилля виносить суд?
Взагалі-то суд може навіть обмежитись усним зауваженням і закрити справу згідно статті 22 там або за малозначністю або за щирим каяттям особи. Тобто виписати так би мовити попередження людині або ці дві міри покарання були основні у 2020-2021 році. Але з 2022 року стало більше штрафів та адміністративних арештів.
Чому ви думаєте покарання стало більш жорстким?
Тому що звернули увагу на проблеми домашнього насильства. І на те, що покарання має бути невідворотним для особи, яка вчинила домашнє насильство. Також звичайно на це вплинула ратифікація Стамбульської конвенції. Яка теж в своїх положеннях вказує про те, що покарання повинно бути посилене за домашнє насильство і деякі аспекти мають бути криміналізовані.
Чи підтримуєте ви норму Стамбульської конвенції, що домашнє насильство має бути криміналізованим?
Це складне питання, бо є такі випадки, коли особа, яка вчинила домашнє насильство, вона може стати на шлях виправлення після першого випадку. І криміналізувати дане порушення не дуже правильно. Тому в нас є окремо адміністративна відповідальність за домашнє насильство, і окремо є кримінальна відповідальність за систематичне домашнє насильство. Тому я в цьому не бачу сенсу.
А якщо потерпіла страждає від домашнього насилля систематично, але не зверталася в перші рази до поліції?
Звичайно ми запитуємо особу, коли приймаємо у неї заяву, чи раніше відбувалися подібні випадки? Якщо раніше відбувалося, то ми неї запитуємо на якому ґрунті в них відбувалися дані сварки і чи хоче вона повідомити про дані випадки також? Але, звичайно, є строки розгляду справ і якщо це було декілька років тому, то вже строки всі пройшли. Але якщо це було місяць чи тиждень тому, то ми можемо зафіксувати даний випадок, як окремий випадок домашнього насильства. І консультуємо з приводу її прав та можливостей.
Чи є можливість відвезти потерпілу до шелтеру, якщо вона потребує?
У нашому місті є декілька шелтерів або кризових кімнат для осіб, які постраждали від домашнього насильства, але звичайно адреси там засекречені. Тобто, якщо особа дійсно перебуває в складних життєвих обставинах і вона не може більше нікуди податися, там ні до родичів, ні до знайомих, які можуть її прихистити тимчасово, то ми можемо надати їй такий прихисток, чи завезти у кризову кімнату.
Як відбувається поселення у шелтер?
Попередньо ми телефонуємо на гарячу лінію і нам дають адресу куди можна відвезти постраждалу. . Поті ми оформляємо усі необхідні документи. І жінку заселяють до цієї кімнати на строк до 90-та діб, можна, у деяких випадках можна заселити і на 6 місяців. Також постраждалій там надається юридична, психологічна допомога тощо.
А якщо жінка відмовляється їхати у шелтер, бо не хоче залишати власну квартиру? Як ізолювати кривдника від постраждалої у такому випадку?
Є методи, наприклад, в терміново-заборонному приписі є така графа, як заборона перебувати у місці проживання постраждалої особи. Ми просто ставимо галочку у дану графу. Можна обмежити проживання кривдника на цій території до 10 діб, якщо є законні підстави для цього. Кривдник у такому випадку має написати адресу свого подальшого місця перебування у спеціальному журналі в черговій частині. І потім екіпаж або інші працівники будуть контролювати чи він порушує умови терміново-заборонного припису. І звичайно, якщо порушує, то за це вже є адміністративна відповідальність.
Як ратифікація Стамбульської конвенції у 2022 році повпливала на вашу роботу?
Ця конвенція дуже сильно повпливала на галузь саме боротьби з домашнім насильством: відповідальність посилилась за домашнє насильство, вже у суддів, у поліцейських є більше важелів впливу на те, щоби зменшити дані випадки у нашій країні. І проводиться звичайно відповідна підготовка та навчання кадрів, які займаються боротьбою з домашнім насильством або висвітлюють дані проблеми у суспільстві. Це також вказано у положеннях Стамбульської конвенції. І звичайно, повпливала на те що у нас відбувається зараз в законодавстві і в моїй роботі також.
Лейтенант поліції, інспектор сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Солом’янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві
Розкажіть чому вирішили стати поліцейським?
Багато фільмів про поліцейських дивився у дитинстві і теж мріяв стати поліцейським.
Що найважче у вашій роботі?
Найважче це те, що виїжджаємо до одних і тих самих людей і немає покарання.
Чому вважаєте, що ваша робота важлива?
Тому що не буде нашої роботи, не буде порядку у суспільстві.
Що входить у ваші повноваження?
У мої обов’язки входить реагувати на виклик, приїжджати, припиняти адміністративне правопорушення. Якщо потрібно, доставляти правопорушників до Солом’янського управління, але не більше, ніж на 3 години. А якщо постраждала потребує притулку, то відвозимо до кризової кімнати, оформляємо її і залишаємо там на строк до 10 діб. А якщо ще потрібно, то вона підписує документи і залишається ще там на кілька діб.
Cкільки приблизно виїздів по домашньому насиллю відбувається за одне чергування?
У середньому 6 викликів, але бувають дні, що і 15 викликів може бути.
А в якому стані знаходяться кривдники, коли ви приїжджаєте на виклик?
Десь 80% в стані алкогольного сп’яніння знаходяться.
А як себе поводить кривдник, коли ви приїжджаєте на виклик?
Якщо кривдник в агресивному стані, то може й лізти битися, провокує. Може агресувати на жінку і дітей. Може не пускати до кімнати, закриватися там і казати, що він нас не викликав і пускати не буду.
Хто частіше вчиняє домашнє насилля?
Десь відсотків 70 це чоловіки.
Яка процедура реагування на домашнє насилля на місці?
Спочатку заходим до квартири, оцінюємо ситуацію. Чи в підтверджується домашнє насилля, якщо підтверджується, то напарник спілкується з потерпілою, а я з кривдником, потім міняємося, щоб скласти пазл, як все відбувалося. А потім виносимо рішення.
А які рішення виносите?
Можем запропонувати потерпілій кризову кімнату. Якщо жінка погоджується, то ми її веземо туди.
Скільки жінка може знаходитись у кризовій кімнаті?
Спочатку 10 діб. Потім якщо вона за 10 діб не змогла знайти собі житло, де їй перебувати, то можна ще залишитись до 20 діб.
Ви самі відвозите потерпілих до кризових кімнат?
Ми відвозимо, але дуже мала кількість жінок погоджується. За три роки я відвіз десь сім потерпілих до кризової кімнати.
А чому жінки відмовляються їхати?
Більшість каже, що це їх квартира і хочуть залишитися вдома
Якщо жінка відмовляється від кризової кімнати чи є можливість кривдника від неї відселити?
Можна, складається терміновий заборонний припис, в якому виписується т кількість днів скільки йому зборонено перебувати в даному помешканні.
На практиці це працює?
З нормальними людьми працює, але якщо кривдник нетверезий, то воно не допомагає.
А яка кількість кривдників знаходиться у стані алкогольного сп’яніння?
90%. І вони через годину-дві повертаються додому.
Ви ж можете затримати кривдника на 3 години, це суттєва міра?
Суттєва, особливо, якщо там вже бійка, краще відвезти, щоб трохи заспокоївся і це розвантажує ситуацію. І під час цих трьох годин ведемо профілактичні бесіди з потерпілим.
А психолог присутній під час цих бесід?
Психолог взагалі є, але найчастіше домашнє насилля відбувається вночі і вночі психолога ніхто не викликає.
Чи допомогло якщо б на місці був психолог?
Я вважаю з психологом потрібно займатись систематично, щоб допомогло. А якщо на один раз, то це не матиме ефекту.
Якщо б була така міра покарання, що кривдник має регулярно відвідувати психолога, це б допомогло в загальній ситуації з домашнім насиллям в Україні?
Думаю в загальному так. Але також є різні типи людей, які хочуть спілкуватись, а є які не хочуть. Якщо він скаже я не буду з ним спілкуватися, психолог йому ніяк не допоможе. Хоч він буде приходити до психолога.
З вашого досвіду який відсоток повторних викликів по домашньому насиллю?
Відсотків 30-40 – це повторні виклики.
Як ви думаєте як зменшити кількість повторних викликів?
На мою думку. міри покарання мають стати жорстокішими. Тому що штраф – це не дієвий метод покарання, бо кривдники зазвичай не платять. Громадські роботи, бо вони в основному туди самостійно не ходять, їх потрібно постійно водити. А щоб постійно водити на це потрібно багато людей. Арешт найоптимальніша міра покарання, на мою думку.
Як ви вважаєте, кількість кризових кімнат і шелтерів достатня?
В Києві думаю достатньо в зв’язку з тим, що багато потерпілих відмовляються. Але якщо б всі потерпілі погоджувались, то місць не вистачало б. А от по ііншим містам 100% потрібно збільшувати кількість шелтерів.
Чи важливо імплементувати Стамбульську конвенцію, щоб збільшити кількість шелтерів?
Так, бо потрібно розширювати систему шелтерів і щоб по всій Україні була достатня кількість.
А, на вашу думку, чи важливо імплементувати положення Стамбульської конвенції, щодо того, що слідство можна розпочинати без заяви потерпілої?
На моїй практиці дуже рідко не пишуть заяву потерпілі, звичайно, що черездень-два вони можуть відмовитися співпрацювати зі слідством, але заяву пишуть. Але наприклад, якщо потерпіла відмовляється писати заяву, то, на мою думку, якщо поліція декілька разів прихала за викликом до тих самих людей і там підтверджувалось насилля, то дати повноваження поліції самостійно подавати людину на кримінальну відповідальність.
Коли Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію чи відбулись у вашій роботі зміни?
Так, почали більше приділяти уваги до випадків домашнього насильства. І почали контролювати сам процес винесення покарань по домашньому насильству. Запитувати чому на кримінальну відповідальність не подають домашніх насильників людей.
Інспектор сектору протидії домашнього насильства, капітан поліції
Які ваші посадові обов’язки?
У мої обов’язки входить реагування на факти вчинення домашнього насильства.
Чому обрали саме напрям домашнє насильство для своєї роботи?
Чесно кажучи, домашнє насильство я не одразу вибрала. Я спочатку працювала дільничним офіцером поліції. Десь через півроку я зацікавилась саме цим напрямком роботи. Тому що він більш близький мені і є більше можливостей для того, щоб допомогти людям.
Скільки звернень по домашньому насильству зафіксовано за 2023 рік?
За 2023 рік в Деснянському районі міста Києва зафіксовано близько 2-ох з половиною тисяч викликів.
Скільки справ з цих направляються до суду?
Більше ста справ у нас направляються кожного місяця до суду.
Скільки викликів по домашньому насиллю за одне добове чергування?
За одне добове чергування патруля від 7 до 10 викликів. Але у вихідний день, день зарплати, святкові дні кількість викликів збільшується. Найбільше викликів за мою зміну – це 20 викликів. це
Який відсоток тих, хто неодноразово вчиняв домашнє насильство?
Важко сказати, але напевно відсотків 70 тих, хто повторно вчиняє домашнє насильство
Чи бувають у вас випадки, коли потерпілі не хочуть заявляти на кривдника?
Так, такі випадки бувають.
Чи не було б дієвіше, якщо б можна було починати слідство без заяви потерпілої?
Не можу однозначно відповісти на це питання, у нас більшість тлюдей, які ну не хочуть, щоб сторонні люди втручалися в це і допомагали якимось чином. Але можливо в деяких випадках ця норма була б плюсом.
Як ви думаєте чи можна якось вплинути на жінок, які не хочуть писати заяву на кривдника?
З такими людьми, які не хочуть фіксувати факт домашнього насильства потрібно працювати з психологами, з ними також мають працювати співробітники поліції, соціальними служби проводити профілактичні бесіди. Пояснювати їм, що не потрібно замовчувати факт домашнього насилля, не потрібно терпіти психологічний тиск. Це питання потрібно вирішувати і не соромитись. То що у нас дуже багато жінок соромляться зізнатись, в тому що над ними вчиняють насильство будь-якого характеру: чи психологічне, чи фізичне, чи економічне.
А який відсоток жінок відмовляється співпрацювати зі слідством після подання заяви?
Немаленький відсоток, тому що у більшості випадків їм стає шкода своїх чоловіків. Тобто спочатку вони хочуть допомогу, ми їм пояснюємо яким чином можна їм допомогти, але коли вже фактично вирішення питання, жінки кажуть: ну мені ж його шкода, я з ним стільки років прожила, у нас діти, він зміниться. І це якісь установки, які тягнуться вже роками. І ще жінки бояться, їм соромно, щоб сусіди не побачили. Але вони забувають про те, що в них є їхнє життя. Ми пояснюємо, що у нас багато є інструментів для того, щоб їм допомогти, але не всі погоджуються на допомогу.
Які є інструменти для допомоги жінкам постраждалим від домашнього насилля?
Психологічна допомога, кризові кімнати, юристи, безкоштовна правова вторинна допомога. Є ми, співробітники поліції, які проводимо профілактичні бесіди, приїжджаємо, перевіряємо, як справи у потерпілої, якщо її кривдник знаходиться у нас в базі, як домашній насильник.
А з чоловіками проводяться профілактичні бесіди?
Із чоловіками також потрібно проводити профілактичні бесіди. Тому що іноді чоловіки вважають, якщо він т на неї кричить що вона щось не приготувала поїсти, або щось вона не туди поставила, то це нормально. Але це не нормально. Тому що це іноді переходить межу, особливо, коли чоловіки зловживають спиртними напоями. Також зараз дуже багато чоловіків військових, які повертаються з війни зі зламаною психікою і потрібно з ними працювати, і з жінками теж працювати, як поводити себе з цими чоловіками. Сумісно вирішувати це питання для подальшого спільного життя.
А як часто жінок ви направляєте до кризових кімнат чи шелтерів?
Частіше всього жінки відмовляються. Тому що буває таке, що це квартира жінки в якій вони проживають. І коли ми приїздимо і пропонуємо поїхати в кризову кімнату тз дитиною, потерпілі кажуть, що чому я маю з’їжджати зі своєї квартири і запитують, що з кривдником можна можете зробити? Просять забрати його, як раніше можна було до камер тимчасового тримання. І ми пояснюємо, що з 2014 року немає цих камер і ми можемо його арештувати тільки рішенню суду.
Чи вважаєте ви, що треба збільшити міру покарання для домашніх насильників?
Я вважаю, що потрібно ввести камери тимчасового тримання, щоб ми могли кривдника забирати на добу на дві, для того, щоб він зрозумів, що це не просто штраф: 170 гривень чи 340 потім буде. І що він заплатить цей штраф, а відповідальності дуже мало. А щоб було так: ми виявляємо факт домашнього насильства, бачимо кривдника потрібно ізолювати і щоб постраждалу особу не забирати в кризову кімнату, ми можемо просто кривдника без рішення суду обмежити в доступі. А зараз ми виписуємо терміновий заборонний припис, а висиляємо його до 10 діб, але він ходить і кожного дня стукає в двері до потерпілої. І кривдник знає, що ми навіть забрати його не можемо. У нас дуже обмежені повноваження відносно цього. Вони навіть прямим текстом кажуть: я прийду в суд, там поплачуся і закриють мені справу або дадуть штраф.
Чому деякі жінки відмовляються їхати у шелтер?
Жінки бояться втратити те, що в них є. ну, вони роками, наприклад, жили. І важко пояснити, що потрібно виїхати, щоб зберегти своє життя. Ми пропонуємо, якщо вона не хоче жити в безпечному житлі, яке ми їм надамо, пропонуємо їх відвезти до родичів, до друзів, якщо їм так буде комфортніше.
А у яких ситуаціях жінки погоджуються поїхати в шелтер?
Більшість жінок їде в шелтер якщо в них є діти. І коли вже чоловік дуже агресивно налаштований, коли вже розламані меблі, побитий посуд, жінка вже зазнала фізичних ушкоджень певних. Тоді вона задля дитини може поїхати.
Як змінити цю ситуацію?
Можливо треба з дитинства це пояснювати, що таке домашнє насильство і які можуть буть його прояви, як цьому можна запобігти, яку допомогу поліція може надати. Потрібна просвітницька робота.
А якщо говорити про Стамбульську конвенцію ч важливо нам ввести у законодавство такі норми, як сталкінг, сексуальні домагання?
Потрібно, тому що сталкінгу чесно кажучи багато. Але його дуже важко виявити, бо зазвичай немає фізичного впливу. Потрібно дуже багато часу цим займатися, щоб кривдника виявити взагалі. І зараз, коли жінки повідомляють про сталкінг ми фактично пояснюємо, що ми не можемо нічого зробити. Є випадки, коли розглядають в контексті наприклад 182 статті ККУ, але немає рішень, просто закривається справа. А от якщо згідно стамбульської конвенції буде прийняте відповідальність за сталкінг, то буде працювати набагато легше і буде більше розкритих справ.
Чому справи з сталкінгу важко вести?
Не завжди це легко довести – переслідування. По-перше, немає ресурсів слідкувати, бо потрібно це дуже багато часу. По-друге, не завжди постраждалі особи .наприклад. навіть роблять якісь скріншоти переписок, фотографій і встановити, що особа насправді там десь на вулиці спостерігає, без свідків дуже важко.
Як цю ситуацію можна покращити на вашу думку?
Я вважаю можна ввести систему безпечне місто і більше зробити камер на вулицях.
Помічник чергового чергової частини УОАЗОР ГУНП у м. Києві старший сержант поліції
Чому ви вирішили стати поліцейським?
Мрія така була з дитинства.
Яку місію бачите у роботі поліцейського?
Допомагати людям.
Що найважче у вашій роботі?
Найважче – це перелаштуватися після прийняття важкого психологічно виклику.
Скільки триває ваша зміна і скільки за зміну ви приймаєте викликів?
Зміна триває добу. Викликів в основному від 100 до 200 на одного оператора.
Скільки з цих викликів – це виклики по домашньому насиллю?
З мого досвіду в середньому 5-8 викликів, максимум 10.
Хто частіше звертається за допомогою?
В основному викликають жінки, які самі потерпіли від насилля. Відсотків 80 від усіх потерпілих – це жінки.
У якому стані потерпілі телефонують зазвичай?
Потерпілі телефонують в стресовому стані, плачуть, у них щось запитати дуже важко. Я стараюсь з ними спілкуватися, заспокоїти. Прошу, щоб потерпіла відійшла від кривдника, бо чути зі сторони, що чоловік чи кричить на неї, чи щось стукає, грюкає посудом, б’є. І стараюсь перелаштувати, щоб потерпіла зі мною спілкувалась, щоб дізнатися адресу та інші дані.
Як ви заспокоюєте потерпілих, які телефонують?
Потрібно спілкуватися з потерпілою, перелаштовувати, щоб вона зі мною спілкувалася і відповідала на мої запитання. В основному ми заспокоюємо заявницю, кажемо, що поліція вже їде до вас. Просимо вийти в іншу кімнату, якщо є можливість. Стараємося максимально швидко запитати всю інформацію, щоб передати на реагування, щоб екіпаж швидше їхав.
Скільки триває розмова з потерпілою?
Якщо чутно, що там кризова ситуація, чути, як чоловік там чи б’є, чи кричить, то за 30 секунд потрібно все випитати. Найголовніше, щоб вона сказала адресу.
А буває таке, що постраждала просить не кидати трубку, тому що боїться?
Так, буває, що просять бути на лінії, спілкуватися так, як вона боїться кривдника. Тоді розмовляю до приїзду поліції з потерпілою.
Ви працюєте з 2016 року чи стали звертатися частіше жінки за допомогою?
На мою думку, кількість викликів не збільшилась кризиво.
А сусіди часто телефонують?
Так, сусіди телефонують також, повідомляють. Їм чутно, що постійно відбувається насильство. Можливо жінка терпить, не повідомляє до поліції, бо боїться чи ще якісь причини.
Чи спостерігаєте, що деякі потерпілі повторно телефонують?
Так, потерпілі самі повідомляють, що вчора вже було насильство чи навіть в той самий день викликає, бо знову кривдник повертається, хоч винному і припис дали.
А чи телефонують до вас з скаргами на сталкінг?
Є такі виклики, що повідомляють про переслідування. І жінка телефонує, каже, боїться додому прийти. Бо переслідувач мені телефонує, каже, що біля будинку чекає. І вона боїться, викликає поліцію. Чи дзвонить і каже, що слідує за нею.
А як в такому випадку ви дієте?
Питаємо куди пересувається, по якій адресі, куди прямує. Уточнюємо адресу проживання і де вона йде на даний час. По максимуму питаю інформацію, щоб орієнтувати патруль, щоб вони знали, де йде жінка і куди їхати.
Які рекомендації надаєте жінці?
Повідомляємо, щоб була десь у людному місці. Щоб вона не десь там тікала десь у ліс сама. Питаємо опис переслідувача, щоб орієнтуватися, хто її переслідує.
Цей сайт підготовлено у межах проєкту “Посилення голосу жінок у громадах”, який реалізується організацією ГО “Інсайт” за підтримки міжнародної гуманітарної організації CARE.
CARE суворо дотримується принципів людської гідності, гендерної рівності, недискримінації, однакового доступу до гуманітарних послуг усіх людей, незалежно від статі, віку, гендерної визначеності, політичної чи релігійної приналежності або походження.
Більше про діяльність та проекти CARE в Україні можна дізнатись у соцмережах:
Думки, зауваження, висновки або рекомендації, викладені на цьому ресурсі, належать авторам і не обов’язково відображають позицію CARE.
